На перший погляд навіть корінному жителю України може здатися, що наша держава досить однотипна. Так, є великі міста, а є невеличкі містечка, є селища міського типу, а є невеличкі села, і що далі? Якщо ж придивитися, то можна помітити, що кожен населений пункт по-своєму унікальний. Там своя атмосфера, свій вайб та навіть свої місцеві фішки, які добре знають ті, хто там живуть. Сумніваєтеся? А ви виділіть якось кілька вихідних та помандруйте Україною. Обов’язково побувайте не лише у великих містах, що популярні серед туристів, а й у невеличких населених пунктах.
В Україні є чимало різноманітних пам’яток. Кожна з них може розповісти свою цікаву історію. Деякі з них здатні повідати нам щось про наших далеких предків, що жили на цих землях понад тисячу років тому, а є й ті, що можуть розповісти про недалеке, але не менш цікаве минуле, адже життя народу та його історія – це не якісь фрагменти часу, а постійно триваючий процес. Про одну з таких пам’яток ми й хочемо розповісти вам у цій статті.
Мова піде про пам’ятку в селі Нова Чортория Любарського району Житомирської області, що іменується Садибою Прушинських-Оржевських. Ми розкажемо про те, що це за об’єкт, коли та ким його було збудовано, яке історичне та культурне значення він має і таке інше.
Садиба Оржевських історія
Напевно, почати варто з села, де знаходиться Садиба Оржевських (Нова Чортория). Чортория – старовинне село, яке згадується ще у XV столітті. Нині воно має назву Стара Чортория, а збудований пізніше присілок отримав назву Нова Чортория. Між цими двома селами простягається широка долина річки Случ із заболоченими ставками. Як ви розумієте, місцевість досить атмосферна та навіть дещо казкова. Якщо почитати різні старовинні легенди та послухати перекази від старожилів, то часто різні містичні та неймовірні речі відбувалися сотні років тому саме у подібних локаціях, а тут вона збереглася до сьогодні.
Скоріше за все село з’явилося десь у XIV столітті. Відомо, що від часу свого заснування село перебувало у володінні польської шляхти й протягом століть неодноразово змінювало власників. Колись воно належало нащадкам відомого князя Адама Чарторийського, від імені якого, через поступову трансформацію, і походить нинішня назва села.
У 1781 році Чорторію придбав Ігнатій Кордиш. Оскільки у нього не було прямих нащадків, село дісталося його сестрі Францісці, яка була одружена з Юзефом Урсином Прушинським. Пізніше село переходило у володіння їхнього сина Кароля, який одружився з Розою Пржібішевською. У 1857 році, через борги, родина Прушинських продала маєток князівській родині Оржевських за 30 тисяч рублів. Тут можна й почати історію про головного героя нашої розповіді.
Вважається, що маєток звели у 1850–1860-х роках. Замовником будівництва був вже згаданий польський магнат Болеслав Оржевський, представник давнього шляхетського роду. Навіть після завершення будівництва садиба постійно змінювала свій вигляд.
Під час володіння Оржевськими палац добудували до двох поверхів, оновили фасади, з’явилися парк, огорожа, прибрамний будинок і господарські споруди. У 1897 році роботи завершив генерал Петро Оржевський. У 1907 році збудували капличку-мавзолей, яка пізніше стала церквою.
Після Жовтневої революції маєток перейшов у власність радянської влади, а в 1920 році на його базі був створений Волинський аграрний технікум. Надалі споруди використовувалися як навчальний корпус.
Садиба Оржевських архітектура
Зазвичай, визначити архітектурний стиль тої чи іншої споруди досить просто. У даному ж випадку все дещо складніше. Почнемо з того, що проект, за деякими джерелами, створив польський архітектор Ян Гінтель (Jan Gintel), хоча достеменно це не підтверджено.
Архітектурний стиль садиби Оржевських описують по-різному, бо будівля справді має змішаний характер. Важливо розуміти, що спершу вона мала один вигляд, а потім відбулися певні добудови і стиль їх був різним. Звісно, вийшла певна комбінація різних стильових напрямків, тому говорити про щось одне було б не зовсім коректно.
Найбільш точно буде сказати, що архітектура садиби Оржевських − це яскравий приклад неоготики з елементами еклектики, ренесансу та бароко, які з’явилися під час пізніших реконструкцій. Якщо ж не в цілому, а конкретно, то:
- основний об’єм споруди зведений у середині XIX століття − тоді переважав неоготичний стиль, характерний для польських шляхетських резиденцій на Волині;
- пізніше, наприкінці XIX — на початку XX століття, садибу частково перебудовували. З’явилися елементи еклектики, а також ренесансні й барокові мотиви − особливо у внутрішньому декорі й віконних обрамленнях;
- деякі деталі (куполоподібні завершення, аркові вікна) дали підстави деяким дослідникам згадувати навіть псевдовізантійські елементи, але це вже результат пізніших переробок.
Тому й вийшла така цікава «солянка», яка при цьому має красивий та збалансований вигляд і стилі не конфліктують одне з одним, а зливаються в унісон, створюючи щось нове та прекрасне, адже контраст завжди виглядає набагато цікавіше.
Експозиції Садиба Оржевських
Хоч офіційного великого музею в садибі зараз немає, але екскурсії (особливо в «дні відкритих дверей») там іноді проводяться, і на них можна побачити багато цікавого.
По-перше, сама будівля має цікавий вигляд, тому є сенс витратити мінімум кілька хвилин, щоб роздивитися її з усіх боків. Можна й зробити кілька фото на її тлі. Огорожа садиби, в’їзна брама з кованого заліза, прибрамна споруда також мають архітектурну і естетичну цінність.
По-друге, уваги заслуговують інтер’єри палацу, адже там багато що збереглося у первісному вигляді:
- давні мармурові каміни кінця ХІХ століття;
- ковані деталі (ручна ковка) та декоративні метали;
- великі вітражі на античні теми (один із них виконав художник Ф. Бялковський);
- старі сходи, прикрашені відлитими каштановими листками та геральдичним драконом у марші сходів;
- стеля з ліпниною.
По-третє, приділіть увагу й парку навколо маєтку (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва) з площею близько 70 гектарів, містив колись понад 100 видів дерев і кущів. Нині збереглося приблизно 50 видів, серед них старі модрини, липи, ялини, клен горілий тощо. Можна навіть побачити насадження віком від 150 до 200 років. У межах садиби зростає алея каштанів, озера, зелені алеї та водні елементи − все це створює живописну атмосферу.
Краєзнавці згадують, що всередині палацу збереглися цікаві декоративні деталі: два старих венеціанські дзеркала на бокових стінах, великі вітражі, одна із фрамуг дверей, декоративні елементи у стилі модерн/еклектика.
Також слід прогулятися поруч, адже місцевість буквально майорить різними цікавими старовинними штуками, наприклад, зовсім поруч із садибою розміщений великий паровий млин (сьогодні він працює як гідроелектростанція.), споруджений у 1870-х роках біля ставка на річці Случ. Колись він був здатен молоти до 500 000 пудів муки різних сортів. Коротко кажучи, справді є що цікавого подивитись Садиба Оржевських.
Екскурсії до Садиби Оржевських
Офіційно садиба не завжди відкрита для відвідування як музей, бо приміщення використовуються навчальним закладом. Проте періодично організовують дні відкритих дверей, коли можна побувати всередині. Коротше кажучи, той, хто захоче, знайде можливість походити залами цієї споруди та насолодитися всією тією старовинною красою, що там збереглася.
Щодо екскурсій, то їх проводить сам коледж або місцеві ініціативні групи. Зазвичай, на них показують інтер’єри палацу, експонати, проводять тематичні розповіді про історію родини Оржевських, перебудови, архітектурні особливості та місцеві легенди. Під час екскурсій розповідають не лише історію родини та архітектуру, але й місцеві факти й легенди, що додає атмосферності. Кілька з них буде розказано далі у цій статті.
Зверніть увагу, що потрібно заздалегідь домовлятися з адміністрацією коледжу або місцевою громадою про подібний візит.
Цікаві факти Садиба Оржевських
Почнемо з цілком підтверджених різними документами фактів, а вже потім розкажемо про легенди Садиба Оржевських.
Цікаві факти:
- Комплекс належить до пам’яток архітектури національного значення. Якщо захочете пошукати інформацію про нього, то ось його реєстраційний номер: 1103/0.
- У грудні 1919 року у цій будівлі відбулася нарада Симона Петлюри та членів уряду УНР, після якої вирішили розпустити армію та перейти на партизанську діяльність.
- Парк навколо садиби довгий час був одним із найвідоміших ботанічних насаджень району, мав понад 100 видів.
Легенди та перекази:
- Місцеві жителі розповідають, що з палацу Оржевських нібито тягнеться підземний тунель аж до старої церкви Святого Миколая. За однією версією, ним родина могла тікати у разі небезпеки, за іншою − ходи вели до підземних сховищ із коштовностями. Деякі старожили навіть кажуть, що у 1970-х роках діти справді знаходили провалля неподалік від парку, де, ймовірно, колись був вхід у цей хід. Про них згадують у різних краєзнавчих статтях Житомирщини, тому цілком ймовірно, що не вигадка та щось подібне мало місце.
- Також розповідають про доньку одного з Оржевських, яка закохалася у простого селянина. Батько, дізнавшись про це, заборонив їй зустрічатися з хлопцем і віддав заміж за багатого пана. Кажуть, що не витримавши розлуки, дівчина наклала на себе руки в саду біля ставу. Її тінь, за переказами, іноді з’являється біля колишнього фонтану − особливо в туманні літні ночі.
- У маєтку колись була велика дзеркальна зала, де влаштовували бали. Існує легенда, що під час одного такого вечора Болеслав Оржевський побачив у відбитті в дзеркалі фігуру незнайомої жінки в чорному, якої не було серед гостей. Після цього балу він раптово зник на кілька днів, а зала довго стояла закритою. Місцеві досі вірять, що дзеркала мали магічні властивості. На жаль, після революції та колективізації багато інтер’єрів палацу було розграбовано або перебудовано. Дзеркальна зала, яка колись була окрасою садиби, була частково демонтована (два залишилося), а решта дзеркал зникла або була вивезена.
Садиба Оржевських як дістатись?
Село Нова Чортория знаходиться в Любарському районі Житомирської області. Адреса садиби: вул. Мазепи, 10. Найзручніший маршрут − їхати зі сторони міста Любар або Житомира через районні дороги до Нової Чорторії. При в’їзді в село одразу можна побачити паровий млин ХІХ століття − він є орієнтиром для подальшого маршруту. Після млина повертають до основної вулиці села, де розташована садиба. Якщо ж їхатимете своїм транспортом, то ось координати для GPS-навігатора: 50.027993° N, 27.6985073° E.
Підсумок
Навіть українські села можуть здивувати мандрівника справжніми «перлинами», що зберігають у собі дух минулого та можуть розповісти чимало цікавих історій. Сподіваємося, що зацікавили вас і ви якось відвідаєте це місце.
