У 2021 році в Житомирі розпочалося будівництво сміттєпереробного заводу, за рік об’єкт було збудовано, обладнання дочекалося свого часу, і у 2023 сміттєпереробний завод у Житомирі почав працювати.
Про роботу заводу, глибину переробки, працевлаштування та плани на майбутнє ми поговорили з Ефеном Барафом, керуючим партнером ТОВ “МС Соціальні проекти”.
Чи працює сміттєпереробний завод у Житомирі та чи завершено будівництво?
Завод розпочав роботу цього року, і загальні будівельні роботи вже завершено. За цей період нашого інформаційного мовчання було проведено величезний обсяг робіт з пуско-налагодження, технічного оснащення, тестування, підбору персоналу та навчання. За цей період було виконано величезний обсяг роботи. Ми вже маємо певні показники, і ми можемо порівняти те, що планували, з тим, чого досягли на даний момент. Наприклад, ми планували переробляти 85 000 тонн відходів на рік, але сьогодні ми бачимо, що основні європейські підприємства, на жаль, не адаптовані до реалій України та українських відходів. Потужність переробки становитиме 40 000-45 000 тонн на рік, тобто менше половини. Виробництво альтернативних видів палива планувалося на рівні 30 000 тонн, але зараз воно становить 12 000 тонн. Компост планувався як один із продуктів, який продаватиметься на комерційній основі, але оскільки його якість не відповідає вимогам, ми зараз шукаємо альтернативи та додаткове виробництво для його заміни.
Ми вже визначили, що не зможемо досягти запланованих показників без додаткових фінансових вкладень, вибору альтернативних видів палива та перебудови виробничої лінії. Тому, як власники заводу, ми вирішили шукати технічні рішення та визначати їхню вартість. В даний час ця робота вже завершена, і ми шукаємо кредитні можливості для фінансування та встановлення обладнання. Наступного року, у серпні-вересні 2024 року, ми повністю запустимо це обладнання.
Скільки коштувало будівництво та скільки ви плануєте витратити на реконструкцію?
Вартість будівництва складає близько 10 млн. євро. Одна з них – реконструкція існуючої лінії сортування та переробки відходів та перетворення RDF на альтернативне паливо, а інша – заміна компосту на інші технологічні рішення. Тому додаткова сума на реконструкцію становитиме не мільйон доларів, а мільйони гривень. Це великі інвестиції, але ми маємо вибрати: зупинитися на досягнутому чи вийти на той рівень, якого ми прагнули від початку.
Що завадило вам досягти тих показників, на які спочатку ви розраховували?
Одна з основних причин – неадаптованість обладнання до сучасних реалій України, друга – культура поводження з відходами у нашому місті та в Україні загалом.
А як же глибина переробки та кількість відходів? Простіше кажучи, на що це впливає, щоб було зрозуміло нефахівцеві у цій галузі?
Це впливає на якість ґрунтових вод, питної води та, взагалі, на екологічний стан всього нашого міста – забруднення та поховання відходів. Якщо подивитися на показники, яких ми прагнули, то вони становили 80-85%, зараз – 30-35%. Але цей показник знижуватиметься у міру того, як ми будемо прагнути замінити компост іншими продуктами і в міру того, як виробництво цих продуктів зменшуватиме кількість відходів, які потрапляють на звалище без переробки. Я дивлюся вперед, наступного року, коли буде реалізовано другий етап, який займе рік чи два, і буде знайдено альтернативне рішення. Таким чином, це призведе до скорочення кількості відходів та відповідного підвищення рівня їхньої переробки. Нині в Україні рівень переробки до 20% є найкращим показником якості, але можна уявити, що буде, якщо цей показник підніметься до 80%.
Яким є сьогодні ринок відходів в Україні?
Він перебуває у стадії формування. Ринок та культура поводження з відходами змінюються із запровадженням нового законодавства у сфері поводження з відходами, появою нових видів послуг та виникненням таких суб’єктів, як наш завод. Це станеться не за один день і, швидше за все, триватиме кілька років. Проте ринок перебуває у процесі формування, і час покаже, що з цього вийде.
Тарифи на рециклінг. Як справи з цим?
Дозвіл на запровадження тарифів на утилізацію було отримано у 2018 році. Саме тоді міська рада затвердила інвестиційну угоду. З того часу і до минулого року приймалися рішення на рівні міськради та виконкому, які створювали всю правову базу для того, щоб цей тариф запрацював. Ми почали стягувати плату за переробку з 1 грудня, і завод мав розпочати повноцінну роботу. Тоді ж міськрада запропонувала перекласти оплату тарифу з мешканців безпосередньо та опосередковано на місцевий бюджет. Це було з тим, що у бюджет і так лягає велике навантаження у зв’язку з запровадженням воєнного стану та виконанням інших важливих завдань. Тому пропонується відкласти введення плати до закінчення опалювального сезону, а виставлення рахунків та відрахування коштів із кінцевих споживачів, домашніх господарств та підприємств розпочати з березня. Ця пропозиція була узгоджена всередині компанії. Ми маємо намір обговорити його з міською радою та знайти спільне рішення. Зрештою, ми розуміємо, що у стані війни. На домогосподарства лягає певне навантаження. Тому краще відкласти фактичне запровадження плати до закінчення опалювального сезону.
Розкажіть про специфіку вашої роботи. Які види відходів можна переробляти на сміттєпереробному заводі Zito Mill?
Переробляються лише тверді відходи. Інші відходи, такі як будівельні матеріали, великогабаритні відходи, відходи тваринництва та рештки тваринництва, не можуть бути перероблені.
Скільки людей ви працевлаштували і яких умов праці досягли?
Ми планували працевлаштувати від 100 до 120 осіб. Враховуючи воєнний стан та дефіцит на ринку праці, ми сформували повноцінну однозмінну команду, але планували працювати щонайменше у дві зміни. Зараз на фабриці працює близько 60 осіб. Вони забезпечені належними умовами праці, включаючи гардероби, туалети, душові, кухню, спеціальний змінний одяг та пральню. В принципі, ми забезпечуємо базові умови, які повинен створити роботодавець. Ми виплачуємо заробітну плату, сплачуємо всі необхідні відрахування, утримуємо податки та збори і виконуємо свої зобов’язання. Ми б хотіли мати більше, але, на жаль, у нас є проблеми з персоналом. Нам потрібні фахівці.
Наприклад, якого фахівця ви шукаєте?
Механіків, ми вже давно шукаємо водіїв навантажувачів. Також давно шукаємо електриків. До речі, на сортувальній лінії жінки працюють краще, ніж чоловіки.
Скільки вам платять?
Для сортувальника це 10 000 грн або 12 000 грн, залежно від відпрацьованих годин. Ми змушені платити більше, особливо після того, як фабрика запрацює, тому що заробітна плата на переробці зростає. На цих цифрах ми точно не зупинимося, будемо рости разом.
Чому ви обрали саме Зіто-Мілл для будівництва сміттєпереробного заводу?
Напівжартома, напівсерйозно, я іноді думаю, що я житель Зіто-Міллу, тому що я знаю Зіто-Міл з 2012 року. Це тому, що я знаю Житомир з 2012 року. Так сталося, що мої родичі з боку дружини були тут. Тож коли я обирав, яке місто зробити пілотним, то вирішив, що зможу поєднати сім’ю та роботу, адже тут живуть мої родичі. Так Житомир став першим містом.