Обласний центр Житомирщини містить чимало визначних місць, які є цікавими архітектурними пам’ятками та символами цього міста. Одним із відповідних об’єктів, який по праву можна назвати перлиною сакрального зодчества, вважається Свято-Михайлівський кафедральний собор.
Цей величний храм, що гордо здіймається високо в небо на вулиці Київській, 18, став центром православного духовного життя. Він має славетне минуле і нині є діючим. Детально про відповідну святиню, про її сповнену тяжких випробувань долю та відродження, про специфіку архітектури та цінні реліквії цієї найвідомішою житомирської церкви розповість подальший текст.
Історія Свято-Михайлівського кафедрального собору
Вказаною в більшості джерел датою завершення будівництва відповідної культової споруди є 1856 рік. Проте ці дані є не цілком достовірними. Насправді ідея спорудження храму в головному місті Житомирщини виникла ще наприкінці XVIII століття. Її ініціатором став місцевий купець Михайло Хаботін.
Будівництво православного храму в ті часи, коли місто територіально перебувало в складі Польщі, було непростою справою. Влада намагалася змусити містян приймати католицьку віру шляхом примусу. Костели в Житомирі були високими й красивими, на відміну від осередків православ’я, що розташовувалися в маленьких хатинах. Вирішивши виправити становище, Хаботін інвестував у будівництво православного храму спочатку 15 тисяч, а потім ще 22 тисячі карбованців. Ці кошти для тих часів були шаленими. Заснування Михайлівського собору його фундатору обійшлося дорогою ціною – витративши всі свої збереження, Михайло був змушений перейти від стану купця до набагато нижчого стану міщан. Така грандіозна сума знадобилася для спорудження святині через тодішнє законодавство. Згідно його умов, особа, яка ініціювала будівництво релігійного об’єкту, мала також внести капітал і на утримання притчі споруджуваного храму.
Однодумців Хаботіна, які б могли підтримати його проєкт фінансово, в місті не знайшлося. До того ж, він стикнувся з опором царських чиновників. Останні то наполягали на зведенні церкви на міській околиці, то відмовлялися виділяти під неї земельну ділянку взагалі. Придбати землю під місце, на якому згодом був збудований Михайлівський храм у Житомирі, купцеві вдалося, витративши для цього свої останні заощадження. Розташовувалася така ділянка на розі вулиць, які називалися Київська й Пилипонівська.
Інвестор власноруч контролював процес будівництва собору невтомно й пильно та сам розраховувався з робітниками. Процес будівництва був завершений лише в 1856 році. Загалом реалізація відповідного проєкту обійшлася Михайлу Хаботіну в астрономічну суму – 40 тисяч карбованців. За три роки після освячення храму його засновник помер. Після його смерті вірянам довелося відстоювати цю церкву, захоплену місцевим соборним принтом. Вони звернулися до повноважних органів з клопотанням, яке влада задовольнила. Але довго бути місцем молитов та богослужінь цій святині не судилося. У 1927 році в результаті гонінь більшовицької влади храм, як розповідає історія Свято-Михайлівського собору (Житомир), був зачинений. Офіційною причиною його закриття стала необхідність капремонту споруди.
З приходом Другої світової війни в період окупації міста фашистами божу службу в церкві вдалося поновити. Водночас тоді фасад відповідної споруди постраждав від бомбардувань. Після війни радянська влада спершу передала собор московські патріархії, а потім знову його закрила. Бані та дзвіниця на сакральній будівлі були знесені. На їх місці з’явилася стандартна двоповерхова надбудова. Приміщення святині цинічно переобладнали спершу під культурно–освітню установу, а пізніше – під ляльковий театр.
Рішення відродити цей історичний храм було прийняте після здобуття Україною Незалежності. 21 листопада 1991 року святиня була повернута Українській православній церкві Київського патріархату.
Архітектурні особливості храму
Ця масивна кам’яна споруда, відбудована впродовж останніх десятиліть, виглядає гордо й вишукано. Архітектура Свято-Михайлівського собору в Житомирі привертає увагу п’ятикупольною тринавою базилікою. Храм має потинькований цегляний фасад завдовжки 35 та завширшки 16 метрів. Даний об’єкт демонструє візантійський стиль. Храмову будівлю відрізняє п’ятигранна абсида та видовжена форма основи.
Доповнює архітектурну концепцію соборного комплексу споруда водосвятительної башти та недільної школи. Домінантним її елементом є яскраво-синій купол напівсферичної геометрії. Він височіє, піднятий на світловий барабан з вікнами аркової форми. По кутах будівлі розташовуються менші, мініатюрні в порівнянні з головною банею куполи такої самої форми й аналогічного кольору. Вони вінчають стилізовані грановані вежі, які виступають за периметр фасадних стін. Зовнішнє оздоблення кафедрального собору поєднує в собі елегантну лаконічність та гармонійну, одухотворену вишуканість. Святиня має білосніжні фасадні стіни, видовжені віконні прорізи аркової форми та розширений фриз. Фасад її опоясаний смужкою з геометричний візерунком. Стіни симетрично членовані, а карнизи демонструють оригінальний декор.
Інтер’єр храму почали оздоблювати ще два десятиліття тому, і наразі ці роботи ще тривають. Унікальність такого декору в тому, що він поєднує дані техніки з сучасним, експериментальним українським розписом. Згідно проекту, загальна площа такого оздоблення має скласти 300 квадратних метрів. Ця робота виконується за участі професійного митця з Києва, що був запрошений настоятелем храму.
Богослужіння та духовне життя
Служба Божа, яку відвідують православні вірячи міста й області, відбувається в храмових стінах щоденно. Буденні богослужіння в Свято-Михайлівському соборі Житомира розпочинаються вранці приблизно о 8.00, вечірні – о 16.45. Крім того, відповідний духовний центр проводить акафісти до чудотворних образів, панахиди, божественні літургії й інші церковні ритуали. Прихожани мають можливість стати очевидцями особливих служб та молебнів. По неділях священики храмового комплексу відправляють три божественних літургії.
Соборний комплекс також відіграє роль у християнському просвітництві дітей та юнацтва. У 1993 році на території його відбулося відкриття Духовної дитячої недільної школи. Учнями цього закладу стали понад 300 осіб віком від 6 до 16 років. Відомо, що згодом його випускниками даної церковної школи був заснований Молодіжний духовно-просвітницький центр. Станом на 2010 рік кількість членів цього релігійного об’єднання налічувала 170 осіб.
Михайлівський Житомирський кафедральний собор, в якому служать 8 священиків, відкрив і власну бібліотеку. Вона є безкоштовною та має багатий фонд православних літературних видань. Читачами цього зібрання книг є не лише численні прихожани, але й представники місцевого студентства.Також при храмі працює так звана група сестринства.
Святині, реліквії собору та цікаві факти про нього
Дотепер з автентичних розписів, які були виконані на стінах даної церкви ще за часів позаминулого століття, дивом збереглася тільки пара фрагментів. Розташовується цей унікальний старовинний декор в арках. Базові роботи з відновлення сакральної пам’ятки були завершені восени 2006 року. Майстри виконали їх до 150-го ювілею від дня освячення цього храму. Ця дата була урочисто відзначена.
Найціннішою соборною реліквією Михайлівської церкви в Житомирі вважається чудотворний образ Богоматері Троєручниці. Відомо, що дана ікона була освячена на Гробі Господньому в Єруслалимі. Про її привезення до храму подбала одна доброчинна родина. Можливості відповідного твору іконопису зцілювати недужих та творити інші добрі дива засвідчують записи в спеціальній книзі подяк, які залишають віряни.
Краєзнавцям та історикам відомі й деякі інші факти про Михайлівський собор (Житомир). Є дані, що саме в стінах цієї святині відбувся обряд хрещення Святослава Ріхтера – майбутнього всесвітньо відомого піаніста. За дореволюційних часів ця сакральна пам’ятка вважалася символом міста. Величну храмову будівлю зображували на багатьох поштових листівках. Більшість настоятелів кафедрального собору здобували вищу духовну освіту у Волинській духовній семінарії. Незважаючи на те, що Михайлом Хаботіним було загалом витрачено на забудову святині приблизно 40000 карбованців, купець не отримав за свої величезні інвестиції та старання жодної нагороди.
Святий Михаїл, ім’я якого носить цей релігійний заклад, візантійська термінологія визначає як головного воєначальника. З досліджень відомого народознавця Василя Скуратівського відомо, що в народному уявленні покликання цього, наділеного великою духовною силою Архистратига, – боротьба з войовничим сатанізмом. Святе писання вважає його главою небесних янгольських сил, який нищить зло за допомогою вогненного меча.
Практична інформація для відвідувачів
Почути цікаві розповіді та легенди про Михайлівський собор можна в Житомирі можна від старожилів цього міста, краєзнавців та під час оглядової екскурсії ним від гідів. Знайти цю святиню, що стане відмінним фоном для фотосесії, мандрівники зможуть в центральні частині обласного центру.
Нині даний об’єкт має статус архітектурної пам’ятки національного значення. Поряд з відповідною сакральною будівлею знаходяться інші цікаві старовинні споруди, зведені за часів позаминулого століття. Їх прикладом є маєток-палац Трибеля, а також будинок, в якому нині розташовується відділення банку. Дістатися до цього храму можна маршрутним таксі №11, 14, 19, 19А, 25, 30 або тролейбусами №№ №1, 2, 4А, 7 та 7А і 15А.
Поруч з даним кафедральним собором є можливість оглянути монументальну скульптуру, відкриту в 2017 році. Вона є пам’ятником митрополиту Іларіону.Якщо вам доведеться відвідати головне місто Житомирщини, обов’язково огляньте цю святиню, що є одним із його архітектурних та духовних символів, та по можливості відвідайте богослужіння в ній.
