Адміністративний центр Житомирщини – одне з найдавніших та наймальовничіших міст України, історико-культурний осередок Полісся. Розташований на берегах річок Тетерів та Кам’янка, цей населений пункт проніс крізь віки унікальну атмосферу. У ній переплелися долі різних народів, епох та культур.
Понад тисячолітня історія Житомира знала періоди розквіту й нищівних руйнувань. За часи існування місто перебувало в складі кількох великих держав, але завжди зберігало самобутній український характер і волю до відродження.
Коли та ким був заснований Житомир?
Події, пов’язані з виникненням відповідного поселення, є «білою плямою» та овіяні таємницею. Вони губляться десь у глибині раннього середньовіччя. Попри численні дослідження знайдених джерел та артефактів, досі науковцям точний рік заснування Житомира не вдалось.
Археологічні розкопки, проведені на території сучасного міста (зокрема на Замковій горі), підтверджують наявність життєдіяльності на цих землях ще з часів палеоліту та неоліту. Також дослідники фіксують тут слов’янські городища раннього залізного віку та безперервне існування поселень у часи Київської Русі. Це свідчить про те, що до моменту перших літописних згадок тут уже існував міцний племінний центр.
Хто заснував Житомир?
Науково підтверджених та доведених фактів про фундатора цього міста фахівцям знайти не вдалось. Але до наших часів дійшли народні перекази, зокрема, давня легенда про заснування Житомира. Цей фольклорний епічний твір розповідає, що засновником міста став дружинник київських князів Аскольда та Діра на ім’я Житомир.
Якщо вірити легенді, господарі дружинника були підступно вбиті віщим Олегом. Сталася ця трагічна подія в 882 році. Втративши князів, їх вірний дружинник служити новому правителю Києва відмовився. Разом зі своїми вірними воїнами він вирушив на захід, у густі й непрохідні поліські ліси, шукаючи притулку та свободи.
На високій гранітній скелі при злитті річок Тетерів та Кам’янка, де жили племена древлян, втікачі заснували укріплене поселення – дерев’яний замок. Згодом, як розказує викладена в легенді давня історія Житомира, навколо фортеці розрослося містечко. Його місцеві жителі назвали на честь першого засновника та лідера – Житомиром.
Звідки походить назва Житомир?
Окрім романтичної легенди про дружинника, існують інші версії походження назви міста – наукові та народні.
Етимологічний варіантсвідчить, щовідповідненайменування утворене з двох давньослов’янських слів – «жито» (в значенні життя, хліб, злаки) та «мир» (у значенні мир, спокій, громада). Поліські землі здавна славилися родючістю, а місцеві жителі займалися землеробством і торгували хлібом. Назва могла означати «мирне життя» або «місце, де мирно вирощують жито».
Висунута деякими дослідниками-топонімістами версія доводить, що назва міста походить від давнього слов’янського племені житичів, яке жило в цих краях і входило до племінного союзу древлян.
Коли Житомир вперше згадується в літописах?
Попри зазначену в легенді дату заснування в IX столітті міста Житомир, перша згадка офіційна про нього у відомих історичних джерелах датується тільки 1240 роком. Містечко згадується в них у зв’язку з руйнівним походом монголо-татарської орди під проводом хана Батия на руські землі.
Житомирський замок тоді був узятий штурмом, пограбований і повністю спалений, а більшість його захисників та жителів загинули або були взяті в полон. Ця описана в історичних літописах подія, попри свій трагізм, зафіксувала існування Житомира як значного оборонного й адміністративного пункту того часу.
Житомир у XIII–XVI століттях
Після монгольської навали місто тривалий час відбудовувалося й заліковувало рани. Історія Житомира розповідає, що в першій половині XIV століття (близько 1320-х років) цей населений пункт, як і більшість українських земель, увійшов до складу Великого князівства Литовського під час правління князя Гедиміна. Для захисту від постійних нападів кочівників литовська влада зміцнила Житомирську фортецю. Замок став справжньою цитаделлю та важливим стратегічним форпостом на південних рубежах держави.
Відомо, що місту-фортеці офіційний привілей самоврядування надав великий князь литовський Казимир Ягеллончик. Отримавши в 1444 році за розпорядженням цього можновладця Магдебурзьке право, Житомир здобув можливість для плідного розвитку ремесел та торгівлі. Місто отримало самоврядування, власний магістрат та дозвіл на проведення регулярних ярмарків.
Проте спокійні періоди переривалися новими катастрофами: у 1469, 1481 та 1482 роках місто зазнавало жорстоких набігів кримських татар. Особливо нищівним був напад хана Менглі-Гірея у 1482 році, коли замок знову спалили. Незважаючи на це, завдяки вигідному географічному розташуванню на торгових шляхах, місто щоразу відроджувалося з попелу.
Житомир у складі Речі Посполитої
У подальшому, в 1569 році, визначило підписання Люблінської унії долю міста Житомир – Велике князівство Литовське цією угодою було приєднане до Польського Королівства. У результаті такого об’єднання утворилася єдина держава – Річ Посполита.
Тоді Житомир офіційно перейшов під польську корону і став адміністративним центром Житомирського повіту Київського воєводства. Цей період відзначився посиленням соціального, національного та релігійного гніту українського населення. Почався процес активного окатоличення та полонізації місцевої шляхти й міщан. У місті з’явилися перші католицькі монастирі та костели. Воно перетворилося на арену гострої релігійної боротьби, де православне населення через створення братств намагалося зберегти свою ідентичність і права.
Житомир у XVII–XVIII століттях
XVII століття принесло на житомирську землю бурхливі козацькі війни. Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648–1657 рр.) місто неодноразово опинялося в епіцентрі подій. Козацькі загони штурмували його, виганяючи польську шляхту. У 1651 році в передмісті відбулися запеклі бої між козаками полковника Івана Богуна та польським військом.
За Андрусівським перемир’ям 1667 року Правобережна Україна, включаючи житомирські землі, залишилася під владою Речі Посполитої. Оскільки Київ відійшов до Московського царства, Житомир перебрав на себе функції столиці Київського воєводства (тут засідали сеймики та містився гродський суд), що значно підняло його політичний та адміністративний статус.
У XVIII столітті місто активно забудовувалося. У ньому був зведений величний єзуїтський монастир та кафедральний костел Святої Софії (ці сакральні історичні пам’ятки Житомира збереглися до нашого часу), засновані нові ремісничі цехи. Місто набуло статусу культурного й релігійного центру регіону.
Житомир у XIX столітті
Внаслідок другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Житомир увійшов до складу Російської імперії. З 1804 року він офіційно затверджується адміністративним центром новоствореної Волинської губернії. Це дало колосальний поштовх для розвитку міста в XIX столітті. Житомир перетворюється на великий культурно-промисловий та інтелектуальний центр Правобережжя.
У цей час радикально змінюється архітектурне обличчя міста: будуються кам’яні урядові споруди, Волинська духовна семінарія, засновується публічна бібліотека, відкривається театр, де виступали видатні митці (зокрема, М. Щепкін, С. Крушельницька). Прокладається шосейна дорога Київ – Брест, що з’єднала Житомир з найбільшими центрами. Наприкінці століття сюди була підведена залізниця.
Житомир стає багатонаціональним: тут мирно співіснували українці, поляки, євреї (вони складали значну частину міського населення та тримали торгівлю) та росіяни. У ньому народилися або працювали такі видатні постаті, як письменники Володимир Короленко, Джозеф Конрад, Олександр Купрін та композитор Юліуш Зарембський.
Житомир у радянський період
ХХ століття почалося для міста з вихору Першої світової війни та Визвольних подій 1917–1921 років. Воно пережило часту зміну влади: тут діяли органи Української Центральної Ради, війська Директорії УНР (у 1918 році тут деякий час працював уряд УНР, і саме ним було прийнято закон про введення гривні). Потім сюди входили більшовики, денікінці та польські війська. Зрештою, у 1920 році в місті остаточно утвердилася радянська влада.
З 1937 року Житомир став центром новоствореної Житомирської області. Радянська індустріалізація змінила міський профіль – тут будувалися нові заводи й фабрики (меблевий комбінат, заводи «Електровимірювач», верстатобудівний тощо). Проте комуністичний режим приніс також колективізацію, Голодомор 1932–1933 років та криваві сталінські репресії, що забрали життя тисяч житомирян.
Страшним випробуванням стала Друга світова війна. Житомир був окупований нацистами з липня 1941 по січень 1944 року. Місто зазнало суттєвих руйнувань. Німці створили тут концентраційні табори, знищили майже все єврейське населення (Гетто). У міських околицях діяла ставка Гіммлера «Гегевальд». Радянські війська визволили місто під час Житомирсько-Бердичівської операції.
У повоєнні десятиліття Житомир швидко відбудовувався. Справжнім його символом у другій половині ХХ століття стала космічна галузь. Саме в ньому народився конструктор перших космічних кораблів Сергій Павлович Корольов. На його честь було створено унікальний Житомирський Музей космонавтики, що став візитівкою міста. Житомир перетворився на потужний центр легкої, харчової та приладобудівної промисловості.
Житомир у роки Незалежності України
З проголошенням Незалежності України у 1991 році місто вступило в новий етап розвитку. Перехід до ринкової економіки в 90-х роках супроводжувався закриттям або реструктуризацією великих радянських підприємств. Ця тенденція зробила домінуючим малий і середній бізнес, легку й харчову промисловість та сферу послуг.
Житомир у Незалежній Україні – сучасне європейське українське місто з розвиненою інфраструктурою, потужним освітнім та науковим потенціалом. Воно активно впроваджує технології «розумного міста», проєкти з енергоефективності та термомодернізації. Житомиряни займають активну громадянську позицію: місто було одним із центрів підтримки Помаранчевої революції та Революції Гідності.
З початком повномасштабного російського вторгнення до нашої держави в 2022 році центр Житомирщини став важливим оборонним та логістичним вузлом. Місто зазнавало регулярних ракетних та авіаційних ударів ворога, що руйнували житлові будинки, освітні заклади та критичну інфраструктуру.
Житомиряни продемонстрували неймовірну мужність і згуртованість, а 95-та окрема десантно-штурмова бригада з міста стала одним із головних символів незламності українського війська. Сьогодні, через багато століть після того, коли був заснований Житомир, місто продовжує жити, працювати на перемогу та приймати тисячі ВПО.
Безліч пережитих ним війн, руйнувань та імперських режимів не змусили місто втратити душу, духовні цінності й унікальний поліський колорит. Нині воно впевнено дивиться у майбутнє, розвиваючи свій промисловий і культурний потенціал та залишаючись надійним форпостом Незалежної України.
